“Посилання на матеріал (.pdf)”
Витрати тепла при вентиляції збільшують загальні витрати тепла в навколишнє середовище, тому використовують рекупераційні теплообмінники.
Відпрацьоване тепле повітря з приміщення, проходячи через теплообмінник віддає тепло свіжому, холодному повітрю зовні, таким чином відбувається утилізація тепла повітря, що вентилюється.
У більшості конструкцій використовується пластинчастий теплообмінник з перехресним ходом, ефективність таких рекуператорів досягає 77%. Встановлення кількох блоків дозволяє збільшити ефективність до 92%.
Крім того використовуються конструкції регенераторів, їх недоліком наявність рухомих елементів (клапана), та періодичність роботи.
Незважаючи на велику кількість наукових робіт, присвячених пластинчастим теплообмінникам даний процес рекуперації має особливості та недостатньо вивчений. Основна особливість полягає у малій інтенсивності процесу, що пов’язано з властивостями повітря (низька густина і теплопровідність), та використанням вентиляторів динамічного типу, ККД яких стрімко падає при підвищенні гідравлічного опору апарату.
Метою досліджень створення методики розрахунку оптимальних параметрів пластинчастого теплообмінника повітря–повітря. До критеріїв оптимізації має бути включені: гідравлічний опір теплообмінника, маса рекуператора, ефективність процесу переносу тепла.
Створення нової методики дозволить впровадити сучасні промислові зразки енергозберігаючого обладнання.