В теперішній час зростаючі потреби в нових високоякісних продуктах і енергозберігаючих процесах, а так само проблеми захисту навколишнього середовища стимулюють дослідження і розробки в області технології та техніки сушіння.
Процес сушіння є одним з найважливіших і досить енергоємних етапів технологічних процесів, який в значній мірі визначає якість продукції, що випускається, та економічні показники виробництва.
Згідно із статистичними даними на проведення процесів термічного зневоднення витрачається від 10 до 20 % енергії, споживаної в промисловому секторі розвинених країн. При цьому на процеси сушіння в харчовій і плодопереробній промисловості припадає від 12 до 20 % загальних витрат енергії на зневоднення. Таким чином, враховуючи високу вартість енергоресурсів, при дослідженні процесів сушіння і проектуванні сушильного устаткування витрата енергії є визначальним чинником.
Одним з об’єктів сушіння в харчовій промисловості, до якості якого висуваються підвищені вимоги, є така традиційна сільськогосподарська сировина як фрукти, овочі, трави, зерно, насіння. Основною властивістю рослинних матеріалів, як об’єктів сушіння, є термолабільність, що обумовлена їхньою біологічною природою і хімічним складом, особливо при зневодненні до вологості менше рівноважної. Якість таких матеріалів в результаті сушіння буде тим вищою, чим менша його тривалість, а температурний рівень процесу зневоднення не перевищує критичної температури, яка для більшості цих матеріалів знаходиться в межах 50-60°С.